Батьки часто запитують: щоденні, але тверді випорожнення – це закреп? А рідкісні, але такі, що не приносять дискомфорту, – варіант норми? Багато батьків стикаються з цією проблемою: до 30% дітей знайомі із закрепами. Давайте докладніше розберемо цю важливу тему.
Нормальна частота випорожнень
Немає єдиної норми для всіх дітей: частота випорожнень залежить від віку, режиму харчування і наявності захворювань або непереносимостей. Наприклад, до двох років дефекація може відбуватися від трьох разів на день до одного разу на кілька днів, а діти, старші за два роки, ходять до туалету, в середньому, раз на день.
Частота випорожнень – не єдиний показник для діагностики. Дитина може регулярно ходити в туалет раз на день, при цьому випорожнення будуть твердими: це теж вважається закрепом.
Класифікація закрепів
Закреп – порушення дефекації, за якого неможливо повністю спорожнити кишечник.
Залежно від причин вони бувають:
- первинними – через вроджені або набуті аномалії товстої кишки;
- вторинними – внаслідок захворювань, наприклад, хвороби Крона, або побічних дій від ліків;
- ідіопатичними – через порушення моторики товстої кишки, які виникли з нез’ясованих причин.
За характером перебігу закрепи поділяють на:
- гострі, коли дефекація відсутня кілька днів;
- хронічні, коли симптоми спостерігаються кілька місяців.
Причини
У 95% випадків закрепи не пов’язані із захворюваннями або вадами розвитку. Найчастіші причини закрепів у дітей – неправильне харчування, харчові непереносимості та психологічні чинники. Тому краще звернутися до педіатра та виявити причину закрепу. В клініці JMC сучасне відділення педіатрії з висококваліфікованими фахівцями з великим досвідом роботи. Докладніше на сайті: https://jmc.org.ua/. А зараз розберемо причини закрепу – від частих до рідкісних.
Не всі малюки з народження вміють спорожняти кишечник. Спочатку може не бути координації між м’язами тазового дна й анальними сфінктерами. Тому коли в мозок надходять сигнали, що пора випорожнитися, малюк червоніє, кричить і плаче. Коли малюкові все-таки вдається сходити в туалет, він заспокоюється.
Цей стан називається дитячою дисгезією. Він трапляється в дітей у перші місяці життя і зазвичай минає до шести місяців. Вплинути на дисхезію неможливо, але важливо виключити інші захворювання, тому краще звернутися до лікаря за перших симптомів.
Адаптація до прикорму
Коли вводять прикорм, шлунково-кишковий тракт змушений адаптуватися до нових видів їжі. Через це можуть виникнути закрепи, але, як правило, вони минають уже через кілька днів.
Харчова непереносимість
У перший рік життя у малюка може проявитися алергія на білок коров’ячого молока або целіакія – непереносимість глютену. Закреп – один із симптомів непереносимості.
Погрішності в харчуванні
Частина закрепів виникає через неправильне харчування, наприклад, у раціоні багато вуглеводів і мало клітковини або майже немає води. У цьому разі достатньо додати в меню більше овочів і фруктів і випорожнення нормалізуються.
До нас у клініку одного разу звернулася мама з дев’ятимісячною дівчинкою. Дитина три дні не могла сходити в туалет. Ми з’ясували, що в раціоні мало клітковини і дали рекомендації. Одразу після візиту в клініку мама нагодувала малечу великою кількістю овочів, і того ж дня вдалося сходити в туалет.
Психологічний фактор
Стрес може виступити тригером і порушити випорожнення. Наприклад, одного разу дитина відчула біль під час дефекації і тепер боїться, що це повториться. Зі страху вона стримує випорожнення і запускає порочне коло: що довше терпить, то твердішим стає кал, а отже, і болючішою дефекація.
Лікувати такий закреп необхідно не тільки в гастроентеролога чи педіатра, а й у психолога.
Наведу приклад із практики. Хлопчик пішов у перший клас і приблизно в цей час у нього почалися болі в животі та рідкі випорожнення по п’ять-сім разів на день. Кілька місяців дитину намагалися лікувати педіатр і гастроентеролог за місцем проживання, а потім направили в лікарню з діагнозом коліт. Це затяжне запалення товстої або прямої кишки.
Ми оглянули хлопчика: ліва половина живота виявилася щільною, як газовий балон. Сигмоподібна кишка була забита каловими каменями – скупченням затверділих фекалій. А рідкі випорожнення виникли через те, що калові маси не могли вільно проходити кишечником і намагалися просочитися по краях. Це й збентежило лікарів, бо було схоже на симптоми коліту.
Пацієнту змогли допомогти консервативно: сифонними клізмами – багаторазово вводили багато рідини, і ректальними стимуляторами, такими як мікроклізми або гліцерин.
Постінфекційний закреп
Після перенесеного вірусного захворювання може початися синдром подразненого кишечника з діареєю або, навпаки, закрепами. Цей стан мине самостійно, але важливо дотримуватися режиму та принципів здорового харчування:
- включати в раціон велику кількість клітковини: бобові, овочі, фрукти, цільнозернові злаки та висівки;
- їсти менше напівфабрикатів, молочних і м’ясних продуктів;
- пити багато рідини;
- регулярно займатися спортом;
- не ігнорувати позиви до дефекації;
- постаратися ходити до туалету регулярно і за графіком.
Захворювання та аномалії розвитку
У 5% випадків закрепи в дітей відбуваються через захворювання або патології будови кишечника. Наприклад, через хворобу Гіршпрунга – вроджену нестачу нервових сплетінь стінки товстої кишки. У дітей із цим захворюванням ослаблена або відсутня перистальтика, тому кал проходить кишечником із затримкою, а уражені відділи кишечника розширюються. Захворювання піддається тільки оперативному лікуванню – резекції ураженої ділянки кишки.
Ще одна причина закрепу – подовження сигмовидної кишки. У декого ця особливість будови не впливає на функцію кишечника, а в інших спричиняє проблеми з дефекацією. У такій ситуації додавайте в раціон продукти з послаблювальним ефектом і клітковиною та займайтеся фізичними вправами.
Рідше трапляються аномалії розвитку ануса або анального каналу, наприклад, атрезія – відсутність анального отвору та зарощення прямої кишки.
Іноді закрепи виникають через спайки після оперативних втручань на прямій кишці та анальному каналі. А іноді через ускладнення іншого захворювання.
Симптоми
У закрепів є кілька діагностичних критеріїв. Основні симптоми закрепу в дітей:
- скорочення частоти дефекацій;
- неповне спорожнення кишечника;
- щільний “овечий” кал окремими фрагментами;
- болючість під час дефекації.
Але щоб поставити діагноз, лікарю недостатньо дізнатися про симптоми. Він має оглянути пацієнта і розпитати його та батьків. Це допомагає зібрати повну картину.
Коли звертатися до лікаря
Гострий закреп, який не лікують протягом трьох місяців, переростає в хронічний і може рецидивувати все життя. Тому якщо помітили тривожні симптоми, ведіть дитину до лікаря.
Ось червоні прапори, за яких обов’язкова консультація фахівця:
- Закреп стався не один раз, а періодично рецидивує.
- Нарівні з утрудненням дефекації помічаєте відставання у фізичному розвитку.
- Паралельно із закрепом виникає нудота і блювота або біль у животі.
- Кров у випорожненнях. Може свідчити про анальну тріщину, поліп або розрив судин.
- Страшно і боляче ходити в туалет.
- На попі з’явилися новоутворення, наприклад, фурункули або свищі.
Якщо не виходить швидко записатися до лікаря, а дитина не може самостійно сходити в туалет, можете поставити їй мікроклізму. Але тільки якщо немає крові.
Пам’ятайте, що мікроклізма – не лікування, і якщо епізоди із закрепами повторюються, зверніться до лікаря.
Методи діагностики
Крім збору анамнезу, лікар може використовувати й інші методи діагностики:
- огляд пацієнта;
- пальпація живота, щоб виявити або виключити здуття, спазми, збільшення сигмовидної кишки;
- пальцеве ректальне дослідження. Лікар оцінює стан і наповнення прямої кишки, тонус сфінктера і цілісність слизової;
- УЗД черевної порожнини. Показує ознаки запальних процесів, аномалії будови травного тракту, підозрілі новоутворення;
- рентгенографія. Показує ознаки кишкової непрохідності.
- аналізи. Наприклад, біохімія крові;
- ректороманоскопія або колоноскопія: для виключення органічної патології та пухлин кишечника.
Методи лікування
Лікування закрепів у дітей лікар призначає після того, як знайшов причину. Насамперед потрібно прибрати цей тригер. Якщо це стрес – відвести дитину до психотерапевта, якщо харчова непереносимість – прибрати з раціону їжу, яка подразнює кишечник.
Допомогу дитині в разі закрепу можуть надати:
- проносні засоби – посилюють перистальтику кишечника;
- спазмолітики, які розслаблюють гладкі м’язи і полегшують дефекацію. Також знімають біль у кишечнику;
- ректальні свічки з гліцерином пом’якшують калові маси;
- мікроклізми розм’якшують калові маси і виводять їх із прямої кишки.
Профілактика
Ми з колегами помічаємо нездорову тенденцію: пацієнти готові лікуватися, але не робити профілактику. Багатьом простіше пропити курс таблеток, ніж змінювати спосіб життя. Але медикаменти – тимчасовий інструмент, який дає можливість змінити режим дня і харчування. Більшість проблем зі стільцем, якщо вони не пов’язані з аномаліями розвитку або іншими захворюваннями, можна перемогти без медикаментів. Розповімо, як саме.
Налагодити режим харчування
Перше правило – пити багато рідини, бажано – чистої питної води або мінеральної . П’ють тричі на день за 20 хвилин до прийому їжі.
Друге правило – вживати багато клітковини – 50% від денного раціону. Дієта в разі закрепів у дітей має базуватися на овочах, фруктах і зелені.
Третє – обмежити продукти, які кріплять випорожнення. Наприклад, рис і манну кашу.
Регулярно робити вправи
Фізична активність протягом щонайменше чотирьох тижнів допомагає у 50% випадків закрепів. Виберіть заняття, які будете робити разом із дитиною. Наприклад, прості вправи для м’язів тазового дна: перекочування, гусячий крок. Або будь-які рухливі ігри, які подобаються дитині. Головне – регулярність.
Ходити в туалет в один час
Важливо тренувати кишечник, щоб спорожняти його в один і той самий час. Найкраще – через 15-45 хвилин після сніданку.
Бажано привчати малюка до режиму з самого раннього віку. Але якщо не вийшло раніше, спробуйте зараз. Привчайте його в ігровій формі: читайте казки, наприклад, про подорожі какашок або дайте гру на розвиток дрібної моторики на 10-15 хвилин.
Поставте поруч із горщиком або унітазом маленький столик з іграшками. Важливо, щоб ці іграшки перебували тільки в туалеті. Тоді в малюка сформується зв’язок: щоб погратися з цими іграшками, я маю сходити в туалет і покакати. Так у нього з’явиться інтерес до туалету, а з часом може закріпитися звичка відвідувати його в один і той самий час.
Не тиснути на дитину
При цьому не потрібно сидіти на унітазі до переможного. Не вийшло за 15 хвилин – спробуйте знову після обіду. Не змушуйте дитину тужитися і будь-що-будь спорожнити кишечник. Через перенапруження анального сфінктера може виникнути тріщина, а психологічний тиск викличе стрес і страх перед туалетом.
Якщо малюк звик до підгузка і боїться ходити в горщик, посадіть його на горщик у підгузку: так звикання буде поступовим. Або купіть музичний горщик: він вмикає мелодію, коли щось потрапляє на дно.
Привчати до правильної пози
Найзручніше положення для дефекації – сидячи навпочіпки. Так каловим масам легше спуститися до анального отвору. На унітазі потрібну позу можна прийняти за допомогою підставки для ніг.
Важливо, щоб дитині було зручно сидіти і не доводилося підтискати під себе ноги або триматися руками за обідок унітазу.
Висновки
- За правильної профілактики можна впоратися з більшістю закрепів. Але профілактика – тривалий, скрупульозний, методичний процес, який не терпить слабини. Має бути система.
- Не шукайте чарівних пігулок, які допоможуть за кілька днів. Без залучення батьків до проблеми проблема не вирішиться.
- Робіть раціон вашої дитини різноманітним. Дієта з невеликою кількістю дозволених продуктів – тимчасовий захід із чіткими показаннями. На постійній основі, навпаки, потрібно харчуватися максимально різноманітно.
- Не бійтеся робити мікроклізми як термінову допомогу. Головне, щоб вони не стали частиною щоденної рутини. Якщо лікар прописав курс проносних, дотримуйтеся дозування: його підбирають індивідуально, і спочатку воно може бути вищим, ніж рекомендовано в інструкції.
- Не сприймайте закреп у дитини, як тимчасову проблему. Функціональні розлади супроводжують нас по життю.
- Постійні закрепи у дитини можуть бути симптомом іншого захворювання, тому обов’язково зверніться до лікаря.
