Особливості патологічного стану
Діафрагмальна кила – патологічне утворення, розвиток якого пов’язаний з виходом органів шлунково-кишкового тракту за анатомічні межі. В результаті через стравохідний отвір до грудної порожнини можуть потрапити елементи, які природно не мають там знаходитись. Це верхній відділ шлунку, частини кишківника, сальник або навіть увесь шлунок цілком.
Незалежно від різновиду кили стравоходу, вона потребує оперативного лікування. Самостійно утворення не зникне, воно схильне до прогресування, що ускладнює проходження їжі та викликає проблеми функціонування шлунку, легень, підшлункової залози та інших органів.
Як зрозуміти, що розвинулась діафрагмальна кила
Діафрагмальна кила може по-різному проявляти себе в залежності від частин органів, які потрапили до грудної порожнини. Однак можна виділити характерні симптоми патології:
- проходження їжі до шлунку по стравоходу ускладнюється;
- відрижка та печія стають розповсюдженими явищами;
- виникає біль у ділянці грудини або підребер’я;
- з’являються напади сильного кашлю з блюванням;
- поява кислого присмаку у роті.
При цих симптомах потрібно неодмінно звернутись до лікаря, пройти ретельне обстеження для встановлення точного діагнозу. Діафрагмальна кила буде тиснути на навколишні органи, погіршуючи їх роботу. Тому вона потребує якомога швидшого виявлення та лікування.
Як лікують килу діафрагми
Консервативні методи (прийом медикаментів тощо) не дозволяють позбутись від кили, тому призначається операція. Вона виконується лапароскопічним шляхом та включає наступні етапи:
- виконання декількох проколів на череві для введення хірургічних інструментів (троакарів);
- огляд оперативного поля та виявлення мішка килиі;
- вправлення грижового мішка до черевної порожнини;
- закриття грижових воріт зшиванням ніжок діафрагми;
- додаткове зміцнення імплантатом з полімерного матеріалу (за необхідністю).
Хірургічне втручання проводять під загальною анестезією, а перед його завершенням обов’язково оглядають оперативне поле та переконуються у відсутності кровотечі та інших ускладнень. Тільки після цього троакари виймають, а місця проколів – зашивають (або накладають лейкопластирну пов’язку).
Лапароскопічна техніка дозволяє мінімізувати період реабілітації пацієнта та уникнути утворення на тілі великих післяопераційних шрамів і рубців. Необхідно дотримуватись рекомендацій лікаря, в цьому випадку рецидиви виключені. Після операції потрібно слідкувати за раціоном харчування та запобігати переїдання, особливо у вечірній період.
Джерело: сайт bilyak.com.ua.
